За всі діяння йде колись розплата.
За слово й біль, що причиняєш ти…
Про це повинен завжди пам’ятати,
Що покарання можеш понести.

Це справедливо, так і має бути,
Бо перед Богом рівні ми завжди.
Не можна інших знищувати й гнути,
І після цього не зазнать біди.

Так не буває. Треба добре знати
І керуватись правилом в житті:
Не можна людям болю завдавати,
А лиш добро творити на путі…

Йде все по колу і до нас вертає:
Добро і зло, та радість, і жура.
Усе-усе колись наздоганяє
У певний час, коли прийде пора.

Розплата йде і дуже справедливо,
В той саме час, коли не ждуть її.
Закон життя. Скажіть, хіба ж не диво?
Все повертає на круги свої…