Надія Красоткіна

А—Я

Розсердилась природа

Так холодно, аж до кісток проймає
І небо в сірий колір затягло.
Північний вітер злісно повіває…
Куди поділось весняне тепло?
Тут вже й до літа зовсім недалеко
І хочеться до річки всім піти…
А вітер холоди несе здалека,
І мерзнуть бджілки, ластівки й квітки…
Щось у природі все не так, як треба…
Зими в цім році зовсім не було,
А навесні град розсипає небо,
Й несе кудись весна своє тепло…
То може літо радість подарує,
Жару і зливи, дощик і тепло?
Та поки вітер за вікном лютує
І радості неначе й не було…
Бо холодно. Розсердилась природа,
Її не вміють люди берегти.
Тому й незрозуміла в нас погода…
За все повинні ми відповісти.