Летять секунди і хвилини,
Години, дні і місяці
І рік за роком швидко плине,
Неначе зграйка горобців —
Так час минає швидкоплинно.
Пройшли вже роки молоді.
Колись до мрії йшли невпинно,
Жили в навчанні, у труді.
І от до фінішу прибігли.
Тепер пряма дорога вдаль.
Та чи усе в житті зробили?
Чи пропустили щось, на жаль…
А, може, все… Дітей зростили,
В роботі задніх не пасли.
Завжди круті долали схили.
Жили, як вміли, як могли.
Та чи ж дійшли до головного?
Яка в нас місія була?
Якби ж ми знали, що до чого,
То більше б віддали тепла,
Чи вибрали б не ті дороги,
І не по тих стежках ішли,
Й не ті б терзали нас тривоги…
Але, на жаль, літа пройшли…
І вже нічого не змінити,
Бо час мереживо снує.
То ж треба якось вік дожити,
Як кажуть, кожному своє…