Зійшла рослинка і до сонця пнеться,
Відчути хоче вітер і тепло.
І дощ, й туман… Це нам лише здається,
Що без думок росте собі зело.
Але воно і дише, й відчуває,
І добре знає як йому цвісти.
Та квіточку комашкам підставляє,
І знає як насіння зберегти.
Живе рослина, радість всім дарує
І насолоду, світло, та красу.
Як сонечка нема, завжди сумує.
Тримає на пелюсточках росу.
А вранці-рано всіх вона вітає.
Дарує радість, щастя і тепло.
Бо квіточка чарівну душу має,
І хоче, щоб чудово всім було.