Ах, літечко! Така пора прекрасна:
Росте все, достигає і цвіте.
Погідні дні і ночі, тепло й ясно —
Казкове літо, просто золоте!
Живу і насолоджуюсь красою,
Бо всюди диво, справжні чудеса!
Іду лугами стежкою в’юнкою
І серденько наповнює краса.
Вона повсюди: в квіточці й травинці,
В метелику, у бджілці і в жучку,
В небесній сині, у легкій хмаринці,
У світлячку нічному й в павучку,
Що так майстерно сіті витинає
Й розвісив всюди вироби свої.
У вітрові, що за вікном співає
І будить зранку сонні ще гаї…
Краса природи — це велике диво.
Тут є в усьому зміст і глибина.
І все по-своєму оформлено красиво…
І хочеться пізнати все до дна.
Бо стільки загадок природа ще ховає,
Казок, що ще не написали ми…
Вона захоплення і творчості чекає
Й щоб стали ми добрішими людьми…