Скажи мені, російський кат,
Чого прийшов до нас з війною?
Яким народам ти ще брат?
Хто родичається з тобою?
Від тебе всі вже відреклись,
Бо в тебе совісті немає.
Ти клявся і боживсь колись,
Що брат усім допомагає…
Тим часом — нападав на всіх,
Глумився, знищував щосили
І не задумувавсь про гріх…
А люди їсти так хотіли…
А ти їх голодом морив,
І заганяв в краї холодні…
Там катував, знущався, бив…
Вони ж охлялі і голодні
Вмирали, а не піддались,
Їх душі прагнули до волі.
Тому сьогодні нас страшись!
Народи кривдити доволі!
І більш тобі ніхто не брат,
Усі від тебе відреклися!
Усім народам — ти лиш кат!
Тому тепер дрижи, страшися!