Над світом сонце гарно засіяло,
Летить до нас у край весна, весна!
А на землі усе порозцвітало,
Та в нас біда, у нас іде війна.
Вмирають люди і маленькі діти,
Руйнує ворог села і міста.
І як ми можемо весні радіти,
Коли повсюдно лихо пророста…
А ворог землю танками плюндрує,
І знищує усе, що нажили.
В усі міста ракети запускає,
Щоб ми усі застрашені були.
Загарбати він хоче Україну,
А непокірних у Сибір зашле.
В яку ж лиху живемо ми годину…
А від Росії лиш криваве й зле.
Від них добра ніколи ми й не ждали,
Бо й голодом морили нас вони.
Та проти нас давно не воювали,
Та от прийшли до нас від Сатани.
І кривдять нашу Землю матюками,
Руйнують, знищують красу земну.
І знову насміхаються над нами,
І в нашому краю ведуть війну.
О! Боже мій, за що це лихоліття?
До Бога ж молимось, а не до Сатани.
Ну дай нам миру хоч одне століття,
Без страху, голоду і без війни…