Над нами щире сонечко вгорі,
Та вітерець холодний повіває.
А скільки є вже квітів у дворі,
Що на холодний вітер не зважає.
Бо вітер пролетів і вже нема,
А сонце ніжно-ніжно пригріває.
Цікава й дивовижна в нас зима —
Усе стремить до сонця, розцвітає.
Рукою вже подати й до весни,
Вона до нас прилине дуже скоро.
Весь світ стає чарівний і рясний,
І хочеться не раз злетіти вгору…
Вдень в небі синява! А зірочки вночі…
Це зачаровує і кличе всіх до себе.
Ось журавлині з’являться ключі,
Лелеки прилетять у рідне у небо.
І заспівають, задзвенять ліси,
Поля чарівним співом відізвуться,
Лунатимуть пташині голоси
І солов’їні трелі розіллються…
Тож поглядаю часто в небеса,
Щоб перших птахів там не пропустити.
А в небі велич, воля і краса…
І хочеться щасливо й мирно жити.