Не цурайтесь, люди, мови
Й рідного джерельця.
Це наш світ живий, казковий,
Що іде до серця.
Це та ласка, що як мати,
Ніжить, пригортає.
Рідну мову треба знати,
Нас вона єднає.
Додає нам щастя й сили,
У скрутну хвилину.
І підносить, мов на крилах,
В дивосвіт людину.
Не цурайтесь, люди, мови,
В ріднім слові — сила!
В ній є сонце світанкове,
Вона серцю мила.
Тож борімося за слово
Всі, не поодинці!
Поки є в нас рідна мова —
Всі ми українці.