Ріка біжить кудись в далекі далі
І хвильками об берег плюскотить.
Вона відносить геть усі печалі
І от душа не так уже болить.
Біжить вода, тихесенько струмує,
Дає надію і дає життя.
Вона жива, вона все бачить, чує,
Але, як й час, немає вороття.
Ріка — краса, велична і красива,
І сила в ній велика і жива.
Вона буває лагідна і мстива,
То радує, а то усе змива...