Життя несправедливе, що й казати,
Під ноги нам не стелить килими.
То може раптом стежку обрубати
І завести до чорної пітьми.
А то веде на міць випробування,
На силу духу, стійкість в боротьбі...
Життя дає свої круті завдання
І щось нове завжди несе тобі.
Щоб ти боротись, думати навчився,
І вибирав лише свої путі.
По честі жив та щоб не загордився
А з добрістю здружився у житті.
А то хворобу раптом насилає
Й тоді в людини радості нема.
Від мудрості їй погляд відвертає...
Й людина часто винна в тім сама.
Бо як постелиш, так і будеш спати...
Добро посієш — щастям зацвіте!
А сієш зло, його й почнеш збирати.
Тому постійно думаймо про те...
Що жити треба мудро і активно,
В душі своїй добро й любов нести.
Та й думати не можна негативно,
Лиш з щирим серцем до людей іти.
Бо бумеранг в житті таки існує
Тобою посланий! Прийде ж тобі.
Й твоє життя він завжди коректує,
Тому не треба жити у журбі,
А перед тим, як маєш щось зробити,
Спочатку думай, потім вже почни!
Учися мудро в цьому світі жити,
Щоб щось сказати — глибоко вдихни...
Життя несправедливе? Як те знати?
Можливо й так, а може, що і ні...
Самим про власну долю треба дбати,
Щоб дні життя у нас були ясні.