Щоб стати мудрим і самим собою,
Шляху легкого не було й нема...
З самим собою треба йти до бою,
А як тут підеш, коли сил катма?
Та й як наперекір собі ступити?
І як це любому відмовити собі?
Тим звичкам, без яких уже не жити,
Й чого з собою бути в боротьбі?
Задачка не проста… Та надважлива
Бо щось змінити треба у собі…
Повсюди так багато щастя й дива,
І небеса чарівно голубі.
А ти живеш й для тебе недоступні
Ані краса небес, ні доброта…
І друзі не такі, а злі й підступні,
Й твоя дорога зовсім непроста.
І світ навколо кольором не грає,
Все більше чорного та скрізь пітьма.
І радості у тебе не буває,
Й просвітку жодного в житті нема…
Скрізь лабіринт і виходу немає,
Хоча і в лабіринтах вихід є…
Та хтось уже той вихід й не шукає,
Бо це так важко… Й кожному своє…
І от бреде у сутінках, блукає.
У серці пусто, а в душі пітьма.
Тож в боротьбу з собою не вступає,
Бо сили й волі вже давно нема.
Та хто зусилля зробить над собою,
Піде ва-банк, на боротьбу піде.
Той все здолає, доброю порою
Й дорогу праведну свою знайде.
Тому не треба руки опускати,
Боротись треба, через силу йти.
Свою дорогу треба відшукати
Й себе самого в цім житті знайти.