Здоров’я не цінують, як здорові,
Його сприймають як належне всі…
Думки тоді величні і казкові,
У нім купаються, як у росі.
Не помічають… Не болить нічого,
Не заважає рухатись в путі…
Й подумаєш, а що ж у нім такого,
Що треба шанувати у житті?
У тому й суть. Здоров’я, наче сонце,
Як є воно, є світло і тепло.
В потрібну пору дивиться в віконце
Та світить, гріє, щоб там не було…
Та коли хмара сонце закриває,
То буде буря чи гроза, дощі...
Негода буде і це кожен знає,
Тож треба заховатися мерщій…
Так і здоров’я, як біда спіткає,
Немає руху, щось болить, тоді…
Людина думати щось починає,
Щоб запобігти горю і біді.
Але частенько вже буває пізно.
Є каяття — немає вороття…
Поставилася доля дуже грізно?
Та ні! Людина — це творець життя!
Бо, як постелить, так і буде спати,
А стежечки, щоб всі були ясні.
Своє здоров’я треба цінувати
І звички всі відкинути дурні…