Свята зимові, спогади та згадки.
Роки дитячі, казка наяву.
Традиції народні і загадки,
А я у них і досі ще живу.

І згадую усе, оті святі вечері,
Свічки запалені і страви запашні.
Колядників, що стукають у двері,
І вигадки та їх слова смішні…

А в хаті спокій, затишок і тиша,
Дванадцять страв і за столом сім’я.
А на дворі завія в вікна дише,
Тулюсь до тата на коліна я.

Він усміхається і безконечну казку
Мені розказує, я знаю вже її.
І пригортає, та дарує ласку.
В моїй душі — співають солов’ї.

Так затишно і тепло коло тата,
А вогники стрибають у печі.
На доброту була багата хата,
На добру казку і тепло вночі…

На щире слово і на гарне свято,
На щедрість, що в душі батьків жила.
О! Як же там тепла було багато!
Та от зима стежки ті замела…

І більше вороття туди немає,
Лиш спогади відносять в ті краї…
А свічечка і досі все моргає,
Відновлюючи спогади мої…