От і Михайло — не на білому коні…
Прийшов буденно, якось непомітно.
Бо барабанить дощик по вікні,
Вогонь у пічці весело й привітно,
Як і щодня. Негода надворі,
Плющить дощем, періщить, не вгаває.
Дощ цівкою стікає по корі,
Ретельно всі дерева умиває.
Та до зими лишилися вже дні,
Вона прийде в свій час не забариться.
А дні короткі, сірі і сумні.
І літечко не часто навіть сниться.
А пізня осінь скоро вже пройде,
За кілька днів вона удаль полине.
Натомість нам морози приведе,
Й від холоду усе довкіл застигне.
Прийде зима. А поки ще тепло…
Хоч не яке, та все-таки приємно.
А от і вечір. Святечко пройшло.
А за вікном ні зірочки так темно.