Малюють діти й ліплять голубів
З надією, що буде мир у світі…
Хтось голуба з паперу запустив,
Щоб він надію міг в серця вселити.
Щоб мир, як сонце всюди засіяв
І стало тихо… Дуже тихо стало…
Щоб Бог війну в Росію відіслав,
Та їм усім, мабуть цього замало…
Їх у кремлі так треба всіх струснуть
Й порозсипати всюди чорні кості,
Щоб там нарешті вже змогли збагнуть —
Світ хоче миру й радості — не злості.
А діти знов малюють голубів,
Хоч уночі будинки розбомбили.
І люди не прокинулись від снів,
Й пташками душі в небо полетіли…
Страшна пора, коли війна гримить,
А в небі треба голубам літати…
Тож ворогам війну цю не простіть!
Розруху й смерть — великий гріх прощати…