Людина завжди дуже непроста,
У ній багато загадок буває.
Але коли є в серці доброта,
То та людина, наче сонце сяє.
Бо з нею поруч сонячно завжди,
Любов’ю й ласкою вона зігріє.
Відверне, згладить гостру грань біди,
Підтримає в житті і дасть надію.
Якщо в людини заздрощів нема,
Й гординя злісна не керує нею,
То стане світлом навіть і пітьма,
Бо йде вона дорогою своєю
Й несе у світ промінчик доброти,
Що теплотою душу зігріває.
Зорею сяє промінець простий
І до життя усіх він закликає.
Коли в людському серці доброта,
Любов і ласка — світла та людина.
В житті земнім — це істина проста,
В усі віки, в усі часи єдина.