Село не треба людям покидати,
Бо це найкраще місце на Землі.
Сьогодні всім вже є чим доїжджати…
Тож жити все ж найкраще у селі.
Бо там земля і дише, і співає,
Для тебе кожна квіточка цвіте.
Краса довкілля серце надихає,
Тож місце це найкраще, золоте.
Повітря чисте-чисте і духмяне,
А ліс чарівний затишок дає,
А вранці сонце сходить полум’яне
І тишина над річкою снує.
Лиш у селі простори неозорі,
І квітів не злічити по землі.
А тиха нічка розсипає зорі…
А восени курличуть журавлі…
Бо покидати журно ці долини,
Озерні плеса, річечку, поля…
Тож це чудове місце для людини,
Бо відчуваєш — це твоя земля…
Й вона тобі дає живильну силу,
І окриляє на нові путі…
Тож полюби всім серцем землю милу
Й щасливим будеш у своїм житті.