Синіє небо й сині первоцвіти…
Це проліска красива і жива.
Вона спішить сердечка всім зігріти,
Щоб хтось не сумував в цей час, бува!
Краса природи! Просто дивовижно,
Як від тепла все дружно ожило!
І дивиться у світ чарівний ніжно,
Та кольорово й гарно зацвіло!
Поглянеш в світ і враз душа співає,
Бо більше стало світла і тепла.
А вдень добренько сонце припікає
Й на перші квіти вже летить бджола.
Весні радію! Як і не радіти,
Коли Земля заквітчана в росі…
Щасливі навесні дорослі й діти,
Бо все купається у щасті і в красі.
Та в нас війна і гинуть наші люди,
Не долюбивши йдуть на небеса.
І більше весен в них уже не буде,
І не розбудить душі їх краса…
Нема вже міст і села всі — руїна…
А ще недавно щастя тут жило.
І тут жила чиясь сім’я, родина…
Та як чудово й радісно було…
І вже нема. Війна все зруйнувала —
Життя і наші мрії назавжди.
Прийшла до нас чужа орда, навала
Й зазнали всі ми горя і біди…
Але я знаю! Завжди так не буде —
Ми переможем ворога в бою!
І будуть жити вільно наші люди,
Здобудем перемогу ми свою!