О! Скільки стало сиріт на Землі,
Без батька й мами, й без родини.
Їх душі зболені, вони такі малі…
А вже немає щастя в сиротини…
О, людоньки, сиріт пригріймо ми,
Збудуймо їм будинки пречудові
Та будьмо завжди добрими людьми,
На допомогу всім прийти готові.
Ніхто не верне дітям те тепло,
Що йшло від мами рідної і тата.
Та все зробить, щоб затишно було,
Й щоб на любов душа була багата
Потрібно вже. Бо діти у біді
І треба їх зібрати і зігріти.
Як зараз це не зробимо, тоді
Вже будуть просто пропадати діти.
Це можна вже зробити і в селі,
Вдягти, пригріти і нагодувати.
Ростити їх у добрості й теплі,
І вчити мудрості, та розвивати.