Ніяк не можу одного збагнути,
Повірте, завжди огортає страх.
Ну, як це може, як це може бути,
Що сироти є при живих батьках…
Ну, як це можна кинути дитину
Без ласки і любові, без тепла…
Не можу уявити й на хвилину,
Як без батьків у світі б я жила…
На жаль, це є. Народить і кидає.
Або й при ній — бездомне кошеня.
Живе дитина, як бур’ян буяє…
Збирає в серці біль і зло щодня…