У нас в країні ситуація складна.
І що нас жде уже ніхто не знає.
На сході України йде війна…
І жоден екстрасенс не угадає,
Чим все скінчиться, буде мир чи ні,
І чи війна не стане світовою…
І скільки ще тривати цій війні,
І що вона потягне за собою…
Ніхто не знає. Та війна іде.
Простих людей Росія убиває.
На нашу землю сльози, біль веде,
І страх в дитячу душу заповзає.
Бо сиротіють діти в цій війні,
Калічаться і гинуть безневинно.
Навколо нас руйнації страшні,
А ворог далі громить все невпинно.
Й нікому порятунку вже нема,
Сховатись ніде, всюди смерть дістане.
Повсюди страх і біль, біда, пітьма.
Коли ж Росія битись перестане?
Здоровий глузд утратила вона.
Її вже світ давно не розуміє…
За що, за кого йде ось ця війна,
Про що тепер народ Росії мріє?
Та хай там як — ми на своїй землі
Були завжди і будемо стояти.
І хай там луснуть всі в отім Кремлі,
Ми Україну будем захищати
І переможемо у рідній стороні!
Ми не дамо свій край занапастити.
А мужність протиставимо війні,
І в вільній Україні будем жити!
Єднаймось, люди! В нас сміливість є.
Не піддавайтесь паніці і страху.
Ми стоїмо за правду, за своє!
Ми переможемо Московію, невдаху!