У світі пандемія… Так буває,
Це для людей урок, мабуть, для всіх…
Бо хтось у жадібності меж не знає,
Хтось кине хліб, немов усім на сміх…
А інший у собі не розбереться,
До влади лізе, хоч в душі пітьма.
Язиком плеще, теревенить, пнеться,
А гутірки і мудрості нема…
А інший он із хворого сміється,
Зневажливо на бідних погляда…
І з заздрістю ніяк не розбереться,
Та й переступить просто, де біда…
Ще й наживеться на біді й на крові,
Та хрест на груди золотий вдягне…
Бо ж є такі, що геть на все готові…
Та будьте певні — кара не мине.
Та є ще, правда, чесні й мудрі люди,
Що допоможуть завжди у житті.
Вони на фронті, у лікарнях, всюди,
Де найстрашніше на складнім путі…
Вони завжди прийдуть в часи тривоги,
Себе готові в жертву принести,
Та нададуть вам руку допомоги,
Щоб від біди і горя нас спасти…
Тож час подумати, як жити треба,
Та совість й мудрість у душі нести.
Частіше поглядати в синє небо
І шляхом доброти по світу йти.