Ах, як же небо голубіє,
Та тільки лютий надворі…
Хоч сонечко не дуже гріє,
Та піднялось о цій порі
Високо й гарно освітило
Усе довкілля навкруги.
Промінням все заполонило
І річку, й голі береги…
Хоч ще нічого не квітує,
Трава засохла шелестить.
Але весну вже серце чує,
Вона вже скоро прилетить.
Ну, за якісь чотири тижні,
Хіба ж це довго? Зовсім ні!
То ж дні почнуться дивовижні,
Чого здається так мені…
Бо сонце вище підніметься,
Почне теплішати щораз.
І поле квітами займеться,
Щоб радість принести для нас.
Зима відступить і розтане,
В далекі полетить краї.
І прилетить весна жадана
В мої ліси, в поля, в гаї…