Нема краси у сірості небесній,
Нема краси у вогкості тривкій.
Пора прийшла вже осені чудесній
Іти до свого двору на постій.
Бо зимонька от-от уже нагряне,
Сніжком пухкеньким вистелить поля.
На небо сонце викотить багряне,
І забіліє ніжністю земля.
А поки ще клубочаться тумани
І ранок прокидатись не спішить.
Є у природи щодо цього плани,
Усе в свій час на землю прилетить.