А листя на деревах вже немає,
В повітрі щось дрібне-дрібне мрячить.
Все тихо, вітерець не повіває,
Та от сирена зазвучала вмить
І стислось серце… Неспроста ж лунає.
І світ поблід, і якось весь змалів.
Як бути тут? Цього ніхто не знає.
Немає ані захистку, ні слів…
Все може статись в будь-яку хвилину,
Все знищить ворог, просто розбомбить…
Як захистити, вберегти людину?
Між смертю і життям — одна лиш мить…
Що ж хочуть орки? Важко з’ясувати…
Та лізуть далі і руйнують світ.
Скоріше б нам цю вражину прогнати,
Щоб не зарились в землю, наче кріт.
Ми їх здолаєм, тут немає й мови,
Але ж ціна яка… Не передать.
За перемогу ми на все готові,
Нема терпіння ані сили ждать…