Ми хліб цінуємо із давньої пори,
Тож засіваєм поле пшеницями.
Всміхається нам щиро сонечко згори
І вічне небо чарівне над нами.
Ми хліб шануємо, бо в ньому все життя,
Він додає нам мужності і міці.
Без нього сильним, дужим не зросте дитя,
Він всім потрібний в будь-якому віці.
А як же пахне хлібець, вийнятий з печі!
Цей аромат заполоняє хату!
А дітям в щастя свіжі булки й калачі…
Це всім приносить радості багато!
Кладемо хліб на чарівному рушнику,
Що вишивала мати до світанку…
Несе в собі він працю дуже нелегку,
Але без хліба в нас нема сніданку.
Без хліба, кажуть люди, й сало в нас — дурне!
Бо як його з’їси? Це неможливо!
Як буде хліб у нас, то голод всіх мине,
Всі будуть ситі! Хліб — це справжнє диво!
Шануймо завжди хліб і працю в нім людську,
Яка його ростила і збирала.
Селянську працю вічну, працю нелегку,
Яка усім нам сили додавала.