Вночі дощило. Скрізь води багато,
Ще й потепліло, потекли сніги.
Пливуть крижини по ріці крилато,
Вода зрівняла береги й луги…
Бо це весна. То ж завжди так буває,
Водичка заливає геть усе.
В воді лоза біленько зацвітає
І аромат верби вітрець несе.
І, наче море, скрізь вода синіє,
І в небі синьо, сонечко ясне…
І від краси аж серденько ясніє,
Довкілля рідне радує мене,
Дає наснагу. Хочеться творити,
Бо і природа вся встає від сну.
І думаєш… Яке це щастя жити,
Та слухати, і бачити весну.