Сніг не падає, ні! Він літає.
Тихо-тихо в повітрі летить.
Нас у казку усіх закликає,
Щоб у чарах зимових пожить.
І відчути, як музика лине,
Між сніжинками тихо-тихцем…
До душі мов торкнулась пір’їна,
Чи її принесло з вітерцем?
Але раптом змінилась людина,
Стала легка і ввись піднялась.
І з природою стала єдина,
Може мріям своїм віддалась…
Чи теплом її враз обігріло,
Чи любов доторкнулась крилом?
Ось сніжинка на руку присіла,
А в повітрі кружляють гуртом…
І на серці так легко і ніжно,
А здавалося — просто сніжить.
Навкруги гарно так, білосніжно,
Це зворушлива й радісна мить…
А здавалося — просто сніжинки,
Що злітають з небес знов і знов…
Загортають у біле стежинки
І приносять з собою любов.