Упала сніжинка мені на рукав.
Яка вона ніжна! А я і не знав...
Біленька, пухнаста, а ще — чарівна.
А думав завжди — вона крижана.
Дивився на неї я може хвилинку.
— Ти звідки взялася? — спитав я сніжинку.
І диво тендітне, легке, невеличке
Мені відказало: «Я просто водичка!»
Від сонечка раптом уся заіскрилась,
Краплинкою стала, водою зробилась.