В нас ще зима, скрізь сніг, усе біліє
І лютий задуває та мете.
А вийде сонечко і небо посвітліє.
Й десь під снігами квіточка росте,
І пробивається до сонечка постійно
До неба дивовижного й тепла.
Та сніг її ховає так надійно,
Щоб сили до весни приберегла.
Бо ще мороз вночі, все замерзає,
А квіточка тендітна і мала.
Тож квіточку сніжок оберігає,
Щоб всім на радість вчасно зацвіла.
І от тоді, як добре затепліє,
І сонце вдень гарненько припече,
Та квіточка чарівно забіліє,
А сніг тонким струмочком потече.
І все навкруг нараз вода покриє:
Низини всі, долини і луги…
А мати-й-мачуха чарівно зажовтіє,
Та зацвітуть ліси і береги…
Все від тепла і сонця стрепенеться
Почне рости і квітнути почне.
Земля чарівно квітами всміхнеться
І подарує щастя всім земне.