Чарівний вечір. Загадкова тиша.
В замрії квіти, трави і поля.
Так тихо-тихо, що й вітрець не дише
І вся до сну готується Земля.
Сон волохатий в вікна заглядає,
Казкові сни у ліжечка кладе.
Комусь солодкі думи навіває,
А з кимсь спокійну бесіду веде.
І ось на небо випливають зорі,
Освітлюють і вказують путі.
О! Скільки їх в небесному просторі…
Ніхто ще не злічив їх у житті…
І люди мріють, прагнуть світ пізнати,
І за життя дізнатися про все.
Незнане щось, чарівне відшукати…
А час і простір нас кудись несе…
І нічка тихо спатоньки вкладає,
Усіх-усіх, бо вже пора прийшла.
І ніжну колискову всім співає,
Бажає щастя, спокою й тепла.