Дивовижне літо! Дивовижне!
Неповторна на землі краса!
Сонечко всміхається нам ніжно
І казкові всюди чудеса…
В гніздах — непосиди пташенята
Підросли, щоб злинуть в небеса.
На ставках великі каченята…
А на квітах чарівна роса,
Що виблискує під сонечком, іскриться.
Робить все довкілля чарівне.
Спокій у природі і не сниться:
То звучить, то крилами майне,
То розквітне, то насіння сіє,
Аромат духмяний посила.
То вітрець легесенько повіє,
То зірветься й мчить, немов стріла.
То хмаринка дощиком проллється
І земельці спраглій дасть води.
То блакитно небо засміється,
А воно міняється завжди…
Тож таке чудове наше літо,
В нім краса й багатство всюди є.
Все в природі сонечком зігріте,
Бо ж воно тепло і світло ллє.
Щоб усе росло і розквітало,
Та щасливо й радісно жило.
Бо для щастя треба зовсім мало:
Сонце, небо, радість і тепло…