Осінь. Осінь. Сонця небагато.
Все частіше хмурість і дощі.
Зустрічі з тобою, наче свято,
І лунає музика в душі.

І нічого, що квіток немає
Й небеса похмурі та сумні.
Усмішка як сонце щиро сяє
І звучать у серденьку пісні.

Пізня осінь. Сонця небагато,
Вітерець-маестро повіва…
А душа співає, а душа крилата,
Бо у ній любов іще жива.