Я сонячних людей в житті люблю,
Від усмішки їх оживають квіти.
На думці часто я себе ловлю,
Що люди ці, неначе діти.
В них заздрощів і хитрості нема,
Душа їх світла і пречиста.
І не тримається за них пітьма,
А усмішка завжди іскриста.
Вона приносить радість і тепло,
Дарує промінець любові.
І як би важко людям не було,
Є щирість і привітність в слові.
Є доброта, турбота, співчуття
І людяність, що так потрібна.
Приходять люди ці в твоє життя
І зустріч з ними — необхідна.