Сорочка-вишиванка дивовижна,
В узорах, в квітах… Чи ж не дивина!
Вона чарівна, надзвичайно ніжна,
Заквітчана, немов сама весна…
Це оберіг, що вишила матуся,
І в дар своїй дитині принесла…
В сорочці я по світові пройдуся,
Вона від зла мене оберегла
І захистила у важку годину,
Бо в ній любов пречиста і свята,
Що закриває від біди людину
У чорні будні і в ясні свята.
У ній натхнення і велика сила,
І почуття найвищі над усе…
Вона дає людині дужі крила,
В чарівний дивосвіт усіх несе.
І захищає, завжди захищає
Від куль, осколків у лихім бою…
Вона таку велику силу має,
Що не дає упасти на краю…
Бо в ній найвищі почуття матусі,
Любов і ласка, ніжність і тепло…
Перед тобою, мамочко, схилюся,
Щоб добре у житті тобі було.