Я дякую за чари і красу,
І теплі кольори, що душу гріють.
За радість, що у серденьку несу
І павутинки, що кругом біліють.

За дивну тишу, сині небеса
І шурхіт листя в мене під ногами.
За дивовижні вічні чудеса
І розмаїття колірної гами.

Усе в осіннім золоті стоїть,
Земля затихла у чеканні дива.
Під сонцем листя сяє і блищить.
Пора осіння гарна і мінлива.

То квітами всміхається до нас,
А то туманом сивим землю вкриє.
То скропить сірим дощиком не раз,
То синяву небесну враз відкриє.

І сонце промінці свої сипне,
А клен під ноги листя розкидає.
Краса осіння радує мене,
Осіння туга — серце розриває.