Дуже жарко. Усе засихає:
Трави, квіти, дерева, кущі.
А дощу все нема та й немає,
Перестали в нас лити дощі.
На Волинь це щось дуже несхоже,
То було капотить й капотить.
А тепер небо гарне й погоже
І не часто цим літом дощить.
Спека, сухо… Так рідко буває,
Та й води стало мало в річках.
І струмочок малий висихає,
Лиш калюжі на дні у ставках.
Відбувається щось у природі,
Жаль, людина в природі не цар.
Щось змінити у ній людям годі,
Це ж по гонору сильний удар.
А природа своє щось мудрує,
Десь штормить, віють вітри, дощить.
В ній і диво, і казка існує.
Нам природу ще вчити та вчить…