Спекотний серпень. Літо добігає
Свого кінця. Коротші стали дні.
А темна нічка зорями мигає.
Повсюди тихо, не звучать пісні.
Лиш зазивають зірочки до себе,
Дарують мрії, чарівні казки…
У ніч таку усі думки — до неба,
Ведуть туди всі росяні стежки.
Ах, небеса безмежні, неозорі…
Невже ніде там люди не живуть?
А світлячки земні, неначе зорі,
До зір небесних вказують нам путь.