Спинись, спинись, поглянь навколо себе,
Свій настрій на людей не виливай.
Бо важко й так. Яка у тім потреба?
Життя і так для кожного не рай.

Заземлені, можливо, і щасливі —
Живуть, як є. А ще — єдиним днем.
У них свої є мірки справедливі,
А ми тих мірок просто не збагнем.

Бо в нас з тобою, може, інше небо
Та й інші зорі сили нам дають.
А схожими на всіх нам і не треба —
Бо інше в нас призначення та путь.

Маленький світ в великому земному
У кожного на цій планеті є.
Заземленим простіше по-любому,
Не треба їм бажати більш, як є.

І до зірок ночами не летіти,
Не задивлятись ластівці услід.
Не мріяти і просто не хотіти...
Але ж у грудях серце, а не лід...