Спогади дитинства

Спогади дитинства… Гойдалки крилаті,
І безмежне небо — чиста голубінь!
Ах! Було захоплень так у нас багато,
А навколо щастя, радість і теплінь!
Ми сміялись дзвінко, радісно співали,
Мріяли про подвиг і злітали ввись.
Прагнули у небо і у снах літали,
Відчували диво… Це було колись.
Ніби і не з нами, але ж ми летіли
У високе небо і до власних мрій!
І усі скоріше вирости хотіли,
Сперечались, вчились, рвалися у бій…
Та літа минули, роки пролетіли,
Нині ми живемо в зовсім інший час.
Гойдалки нас кличуть… Як би ми хотіли
Повернутись знову у дитинства час.