Осінній сум, осіннє диво,
Пожовклий лист, а так красиво!
В тумані ранки білі-білі,
І хризантеми нерозцвілі,
І тиша, тиша… Так буває,
Вставати сонце починає.
Усе пробуджуватись стало,
Що уночі собі дрімало.
То ж розвиднятись почало,
Ось потягло легке тепло,
А вітер спить і не війне,
Довкілля трішечки сумне,
Бо ранок пізно настає,
Холодні роси пташка п’є.
Усе завмерло в тишині,
То ж і невесело мені,
Бо сонце ще не засвітило,
Лиш трохи небо побіліло.
В тумані, наче в молоці,
Пливуть листочки по ріці.
Ніде ні звука не лунає,
Усе завмерло, не співає.
Спокійна осінь і журлива,
В ранковому тумані сива.