Спокійне літо тихо догорає
І шле чарівні теплі промінці.
І вітерець легенький повіває,
А я тримаю сонечко в руці —
Красиву айстру — зірочку небесну,
Що рясно-рясно зацвіла в саду.
Останню літню квіточку чудесну
І з нею я до осені піду.
А літо світле, гарне, дивовижне…
У ньому спокій, ніжність і тепло.
Воно таке прекрасне, добре, ніжне…
От тільки б трохи довше побуло.
А то кінчається і вже не повернути,
Летить собі тихенько в небуття.
Пташиних співів вже давно не чути,
Ну, що поробиш, як таке життя…
Проходить літо і не повертає,
А тільки літ усім нам додає.
А як там буде далі? Хто те знає…
Спасибі, літечко, що ти у мене є.