Сполохав сніг весну, вона й змарніла,
Бо квіти впали, їм тепла нема.
Весна ж чарівно так довкіл ясніла,
Та от нараз вернулася зима.
Змінилось все і в світі потускніло,
Бо сніг накрив яскраві кольори.
Та раптом знову небо засиніло
І усміхнулось сонечко згори!
Голівки квіти враз попіднімали,
І потяглись до сонечка й тепла.
Вони від холоду всі постраждали,
Бо дуже ніч холодною була.
Мороз сичав і падав сніг на квіти,
А вже ж весна так радісно цвіла.
Хотіло все співати і радіти —
Земля всьому-всьому життя дала.
Тому зимі вертатися не треба,
Твій час скінчивсь, тому назавжди йди.
Хай буде синє і безхмарне небо,
І щоб ніде, ні крапельки біди.