Спускається вечір на землю тихенько,
Приносить всім спокій, надію, тепло.
Засвічує в небі зірки потихенько,
Щоб гарно, надійно всім людям було.
У чорному небі нараз посвітліло,
Це шляхом Чумацьким надія пливе.
Сплив Місяць у повні — небесне світило,
Тепер подорожнього не підведе.
А вкаже дорогу до рідного дому,
І смуток розвіє на довгім путі.
І прийде людина на стежку знайому,
Бо нічка не зрадить його у житті.
А нічка весняна усіх пригортає,
Дарує чарівні і лагідні сни.
До спокою й ласки людей закликає…
Тепер ми в полоні у ночі й весни.