На фронті тяжко, все вогнем палає,
По Україні рідній йде війна.
Коли скінчиться, як? Ніхто не знає,
Щось й так вже затягнулася вона.
Нема спокою, ані на хвилину,
Радієм з повідомлень не завжди.
Ніщо у нас не радує людину,
Бо кожну мить тепер чекай біди.
Та ми живемо, треба щось робити,
І мусимо хоч як допомогти,
Свою країну якось захистити.
Й на допомогу кожному прийти.
Страшні часи, коли війна в країні,
Бо певності в майбутньому нема.
І дуже страшно матері й дитині,
Коли повсюди горе, смерть, пітьма…
Та жити треба і боротись сміло,
Бо хто за нас це зробить, як не ми?
Хай робить кожен хоч маленьке діло,
Лише тоді ми вийдемо з пітьми.
І переможемо, здолаємо навалу,
Здобудем славу в праведнім бою.
Ми оркам задамо такого шквалу,
Бо Правда й Бог із нами у строю!