Сьогодні враз дорослішають діти
І розуміють те, що й не пора.
Й одне бажання в них — у мирі жити.
А в душах їхніх сум і біль, не гра…
Цей холод душу сковує дитини,
Так страшно, коли рушиться усе.
І гинуть люди кожної хвилини,
Війна лиш горе й смерть усім несе.
Втрачають діти радість і надію,
Лишаються на цілий світ одні…
А у серцях плекають світлу мрію,
У час страшний, коли усе в вогні.
В дітей дитинства світлого немає,
А замість казки дійсність лиш страшна.
Біда і горе на людей чигає,
Бо в Україні десять літ війна.
Хоч можна зараз ворога спинити,
Якби усі об’єднані були.
Орду рашистську можна враз розбити,
Щоб вороги піднятись не змогли.
Та світ мовчить, чогось усе чекає,
Бо кожен правду бачить лиш свою.
А Україна світ весь захищає
І наші люди гинуть у бою…
І навіть не в бою, у власній хаті,
Людей вбиває ворог і у сні,
Як до людей приходять сни крилаті
Як прилітають мрії осяйні…