Сьогодні на воєнній ми дорозі

Ну, от і серпень на моїм порозі.
Так час нестримно вдаль кудись летить.
Сьогодні на воєнній ми дорозі,
А так хотіли мирно й добре жить…
А літечко нас вабить і квітує,
Воно не знає, що війна гримить.
Воно тепло і сонечко дарує…
Та діти подорослішали вмить…
Від горя й болю раптом посивіли,
Бо маму вбили в діток на очах…
А як же падали будинки і горіли…
І сковував усіх смертельний жах.
Війна усім нам долі зруйнувала,
Розбила мрії, скривдила усіх.
В дітей дитинство радісне украла…
Веселу пісню і щасливий сміх…
Скрізь плач людський, гіркі, пекучі сльози
І не витримує душа — кричить…
А світові Росія шле погрози!
Тож треба перемога! Треба жить!