Ну, що ж ти, рашистський кате, вбиваєш дітей малих?
І військо твоє прокляте несе нам багато лих…
В руїнах міста і села, і горе кругом, та смерть…
В нас пісня щезла весела, нас горе наповнило геть…
Нещастя кругом та лихо, і сльози дітей, матерів.
А ти прокрадаєшся тихо, щоб й тіні ніхто не взрів…
І лізеш, несеш нам горе, ти хочеш здолати нас…
Спаскудив і землю й море… Та знай, що настане час,
Ти будеш в вогні палати, купатись в крові своїй.
Пощади у нас благати, пощади не буде, ЗМІЙ…
Ми вирвем зміїне жало, уже бумеранг летить.
Тоді вже не буде замало… Прийде вирішальна мить.
І будеш ти бігти, втікати, у Рашу свою поповзеш.
Та ми доженемо, кате, ти кару свою знайдеш.
Бо знай — бумеранг існує і він прилетить в свій час.
Хто землю мою плюндрує, в цю землю й поляже враз.
Тому забирайся, кате, бо жде тебе тільки смерть,
Все військо твоє прокляте ми знищимо геть, ущерть!