А мрії наші лише про хороше,
Бо ж ми живемо на святій землі….
Де світить сонце, іноді пороша,
Де гай видніється в туманній млі,
Де є ліси й степи, долини й гори,
Де є озера, ріки і поля,
Де Чорне є і є Азовське море
І вся у квітах чарівна земля.
Давайте щиро рідний край любити,
Це наших діток дорога земля.
То ж треба нам на ній достойно жити
І хлібом засівати всі поля,
Та добротою й щедрістю людською,
І щастям, та любов’ю на віки.
Бо ж українці ми на ній з тобою,
І треба засвітити нам зірки,
Щоб видно стало праведну дорогу
До світла й волі, правди і добра.
Потрібно нам здобути перемогу,
Й давно над цим задуматись пора.
Бо ми народ! У нас є мудрість й сила,
Не гоже нам блукати між пітьми.
У нас є мужність, є для злету крила,
Нащадки козаків славетних ми!
Тому не гоже байдуже сидіти,
Рабами бути на своїй землі.
Ми разом — сила! Час до зір летіти,
А не схиляти голови в імлі…
Боротись треба за життя хороше
І словом, й ділом, тільки не слізьми…
В житті не все купується й за гроші.
Та й хто здобуде волю, як не ми?